Тема 9. Управління проектними ризиками

1. Сутність та класифікація ризику. Причини виникнення та наслідки ризиків.

2. Методологія аналізу ризиків.

3.Методологія управління ризиком.

1.Ризик - це об'єктивно-суб'єктивна категорія, що пов'язана з подоланням невизначеності та конфліктності у ситуації неминучого вибору і відображає міру досягнення сподіваного результату, невдачі та відхилення від цілей з урахуванням впливу контрольованих та неконтрольованих чинників за наявності прямих та зворотних зв'язків.

Ризик проекту - це міра непевності в одержанні очікуваного рівня доходності при реалізації даного проекту.

З огляду на причини виникнення, проектні ризики поділяються на такі види:

• ризик, пов'язаний з нестабільністю законодавства і наявної економічної ситуації, умов інвестування та використання прибутку;

• ризик несприятливих політичних змін у країні чи регіоні;

• зовнішньоекономічний ризик;

• ризик неповноти і неточності інформації проекту;

• ризик мінливості ринкової кон'юнктури;

• ризик природних катаклізмів;

• виробничо-технологічний ризик;

• ризик непередбаченості дій учасників проекту.

Причини виникнення і наслідки ризиків

Причини виникнення Наслідки Ознаки
Технічні ризики
• помилки в проектуванні; • недоліки технології; • неправильний вибір обладнання; • неправильне визначення потужності виробництва; • недоліки в управлінні; • нестача кваліфікаційної робочої сили; • відсутність досвіду роботи на імпортному обладнанні в місцевого персоналу 1. Неможливість виходу на проектовану потужність. 2. Випуск продукції нижчої якості. 1. Новизна проекту. 2. Відсутність проектної організації. 3.Відсутність маркетингових досліджень. 4.Відсутність залучення індивідуальних менеджерів.
• порушення договорів поставок сировини, матеріалів, комплектуючих; • порушення термінів субпідрядниками; 1. Збільшення термінів будівництва. 2. Вихід на повну потужність у віддаленішому періоді. 1.Нечіткі, щодо термінів і кількості контракти. 2. Контракти без штрафних санкцій. 3. Вибір постачальників нестабільних регіонів, з ненадійною репутацією. 4.Відсутність у контракті механізмів запуску.
• порушення термінів будівництва; • підвищення цін на сировину та електроенергію; • підвищення вартості обладнання через валютні ризики; • підвищення витрат на проект. Підвищення розрахункової вартості проекту 1. Відсутність у контракті фінансових цін, механізмів захисту від валютних ризиків. 2. Облік заробітної плані у місцевій валюті.
Політичні ризики
1. Зміна торговельно-політичного режиму та митної політики. 2. Зміна в податковій системі, системі валютного регулювання і регулювання зовнішньоекономічною діяльністю. 3. Зміна в системах експортного фінансування в країнах - учасницях проекту. Неможливість збуту І. Розрахунок собівартості продукції за нижчою ціною. 2. Невраховані всі нові заходи із захисту від ризиків у інших країнах.
Нестабільність політичної ситуації в країні, небезпека націоналізації та експропріації Втрата проекту 1. Відсутність підтримки в силових структурах та уряді. 2.Відсутність підтримки державних і місцевих структур. 3.Традиційні небезпечні галузі промисловості.
1. Зміна законодавства, особливо в частині регулювання іноземних інвестицій. 2. Складність з репатріацією прибутку. Зниження ефективності. згортання проекту. 1. Реалізація проекту в регіонах з нестабільною ситуацією. 2.Відсутність альтернативних ринків збуту. 3.Зниження частки доходу, яка очікувалась від втілення у проект іноземних інвестицій. 4.Зниження прибутку по причині неможливості його повернення.
Екологічні ризики
1. Нестійке законодавство в області екологи. 2. Потенційно екологічно небезпечний проект. 3. Зміна відношення до проекту влади та народу. Нездійсненність проекту через екологічні проблеми 1. Застаріла технологія. 2. Непродумана екологічна політика. 3. Низькі вимоги до екологічного проекту. 4.Відсутність проробки питань утилізації відходів. 5.Відсутність дозволу наглядацьких органів.
Маркетингові ризики
1. Неправильний вибір товару та його випуск. 2. Випуск товару низької якості або морально-застарілої конструкції. 3. Неправильний вибір ринків збуту, неточний розрахунок місткості ринку. 4. Непродуманість або ж відсутність на передбачених ринках збутової мережі. 5. Неправильна ціпова політика. 6. Відсутність чи нестача реклами. 1. Продукція проекту не може бути реалізована в розраховані терміни й у ціновому діапазоні. 2. Відсутність потрібних доходів, зокрема для того, щоб погасити кредит. 1. Відсутність маркетингових досліджень. 2. Нечітка орієнтація па покупця. 3. Відсутні закупівельні контракти. 4. Відсутність конкретної програми збуту. 5. Відсутність програми щодо реклами. 6. Товар не мас сертифікації. 7. Відсутність урахування особливостей політики, економіки, торгівлі на да­ному ринку.
Фінансові ризики
1.Нестабільність економік країн учасниць проекту. 2. Коливання курсів обмінних валют. 3. Державне регулювання облікової банківської ставки. 1. Зростання відсоткової ставки. 2.Подорожчання фінансування. 1. Різна валюта надходжень і валюта кредиту. 2. Відсутність гнучкого механізму перерахунку валют. 3.Плаваюча відсоткова ставка за кредитами. 4.Відсутність чіткої фіксованої ціни на товари в контракті.





2.Основними методами аналізу ризику є:

1.Аналіз чутливості;

2.Аналіз сценаріїв;

3.Метод Монте-Карло.

Аналіз чутливості дає точну оцінку того, наскільки зміниться ефективність проекту при зміні деяких параметрів проекту. Чим більша ця залежність, тим більший ризик реалізації проекту, тобто навіть незначне відхилення від вихідного замислу буде мати суттєвий вплив на успіх всього проекту.

Аналіз чутливості використовується у наступних випадках:

- для визначення факторів, які в найбільшій мірі впливають на результати проекту;

- для порівняння аналізу окремих проектів.

Алгоритм проведення аналізу чутливості:

1. задається взаємозв'язок між вихідним та результуючим показниками у вигляді математичного рівняння;

2.визначаються найбільш вірогідні значення для вихідних показників і можливі діапазони їх змін;

3.шляхом послідовних змін значень вихідних показників досліджується їх вплив на кінцевий результат (NPV);

4.порівнюється чутливість проекту до зміни кожного фактору і визначаються найбільш впливові з них.

Визначення найбільш суттєвих факторів дозволить своєчасно вжити заходів щодо запобігання їх небажаних змін.

Аналіз сценаріїв- це техніка аналізу інвестиційного ризику, що дає змогу врахувати як чутливість NРV до зміни вхідних змінних, так і інтервал, в якому перебувають їх імовірні значення.

Для проведення сценарного аналізу аналітик має одержати інформацію про кількісні характеристики „погано” множини станів (низький рівень продажів, низькі ціни збуту, високі змінні витрати тощо) та „хороші” множини станів.

Метод Монте-Карлонайбільш повно відображає всю чашу невизначеності, з якою може зіткнутися реальний проект; в той же час, через задані обмеження враховує усю інформацію, яка є у аналітиків проекту. Ще одна перевага методу полягає в тому, що він дає змогу одержання „інтерактивних” характеристик показників ефективності проекту.

На практиці метод реалізується тільки з використанням комп'ютерних програм, які дозволяють описувати прогнозні моделі і розраховувати велику кількість випадкових сценаріїв.

Алгоритм методу Монте-Карло:

1Створення прогнозної моделі.

2.Визначення ключових факторів, які виступають як змінні, котрі в значній мірі впливають на результати проекту і мають значну імовірність настання.

3.Вибирається діапазон коливання змінних: встановлюються мінімальне та максимальне значення, котрі на думку аналітиків можуть приймати ключові фактори і встановлюється вид і параметри розподілу імовірності у середині заданих меж.

4.Визначення кореляційних залежностей між змінними. Повинні бути визначені всі залежні змінні і за допомогою коефіцієнтів кореляції описання ступеня цих залежностей.

5.Генерування множини випадкових сценаріїв, які засновані на заданих обмеженнях.

6.Статистичний аналіз результатів імітаційного моделювання. Основним критерієм прийняття рішення є наступний: треба вибирати проект з таким розподілом імовірності NPV, який найкращим чином відповідає відношенню до ризику конкретного інвестора.

До речі, метод аналізу ризику обирає також, як правило, інвестор.

4. Управління ризиком - це ідентифікація ризиків та розробка заходів щодо його оптимізації (зниження).

Методи зниження ризику потребують 5 підходів:

1.Розподіл ризику між учасниками проекту.

2.Страхування ризику.

3.Створення резервів на покриття непередбачуваних витрат.

4.Зміна цін на ресурси.

5.Позови відносно контрактів.

Кожен суб'єкт керування обирає конкретний спосіб управління ризиками залежно від специфіки своєї діяльності, обраної стратегії тощо. Однак існують загальні підходи до процесу управління ризиком.

Управління ризиком передбачає виконання всіх можливих засобів для того, щоб уникнути, чи знизити ступінь ризику, що пов'язаний із значними збитками:

- контроль ризику, коли немає можливості уникнути його цілком;

- оптимізація ступеня ризику, чи максимально можливе зниження обсягів та ймовірності можливих збитків;

- свідоме прийняття чи навіть підвищення ступеня ризику у випадку коли це має сенс.

Процес управління ризиком покликаний забезпечити відповідний механізм подолання проблеми ризику, обираючи певний спосіб розв'язання проблем, пов'язаних з економічним ризиком, яким обмежена певна діяльність.

Керівник повинен керуватись такими трьома основними принципами:

1.Недоцільно ризикувати більшим заради меншого;

2.Недоцільно ризикувати більше ніж це дозволяє власний капітал;

3.Необхідно заздалегідь піклуватися відносно можливих наслідків ризику.

Існують зовнішні та внутрішні способи зниження ризику. Управляють ризиком за допомогою різних методів: - попередження; - прийняття ризику; - оптимізація ступеня ризику.

З аналізу доступних літературних джерел розроблена узагальнена блок-схема процесу управління ризиком.

Ця блок-схема є одним із важливих елементів у спектрі проблем теорії та практики управління ризиком.

Основні способи зниження ступеня ризику: - уникнення; - диверсифікація; - страхування; - одержання додаткової інформації під час прийняття варіантів рішень і результатів їх реалізації; - створення запасів та резервів.

Уникнення ризику означає просте відхилення від певного заходу, що обтяжений катастрофічним ризиком. Однак уникнення ризику нерідко означає відмову від прибутку, а це пов'язано з ризиком невикористаних можливостей.

Попередження ризику - це досить ефективний засіб, який в окремих випадках дозволяє знизити ризик в управлінні.

Прийняття, зберігання чи підвищення ступеню ризику - це залишення ризику за суб'єктом, тобто на його відповідальність.

Розподіл ризику полягає у тому, щоб, наприклад, покласти певну частку відповідальності за ризик на того, хто краще ніж інші здатний його контролювати.

Сутність зовнішнього страхування ризику полягає в тому, що інвестор готовий відмовитися від частки прибутку для зменшення ризику, тобто він готовий заплатити за те, щоб знизити ризик до нуля.

Внутрішні способи оптимізації ризику досить різні. Основними є: - лімітування; - диверсифікація; - створення резервів і запасів; - здобуття додаткової інформації.

Лімітування - встановлення верхньої межі засобів, зокрема грошових. Застосовується банками, при продажу товарів в кредит.

Диверсифікація - процес розподілу інвестованих коштів між різними об'єктами вкладення, які безпосередньо не пов'язані між собою.

Створення резервів (запасів) на покриття ймовірних витрат, являє собою спосіб зниження ступеня ризику. Основною проблемою при створенні запасів є оцінювання потенційних наслідків ризику.


Управління ризиком це процес, який включає такі фази:

1. Аналіз ризикової ситуації;

2. Розробка проекту надійності діяльності фірми;

3. Реалізація проекту надійності;

4. Контроль і підтримка надійної роботи фірми.

Прагматичний підхід до суті управління підприємницьким ризиком має певні переваги: - спрямовує управлінські дії; - відтіняє, у певній мірі, управління ризиком від управління господарською діяльністю фірми в цілому; - визначає логічну взаємопов'язану послідовність дій, щодо забезпечення надійної роботи фірми.

Разом з цим він не охоплює важливої сукупності управлінських дій, що передують аналізу ризикової ситуації.

Управління підприємницьким ризиком - це сукупність дій економічного, організаційного і технічного характеру, спрямованих на встановлення видів, факторів і джерел ризику, оцінку величини, розробку і реалізацію заходів, щодо зниження його рівня.

Література до теми:

1. Черная М. Оценка эффективности инвестиционных проектов // Бизнесинформ. - №7-8.- 1999.- с.100104.

2. Чумакова И. Аудит и оценка экономической эффективности инвестиционного проекта // Бух. учет и аудит .- №9.- 1997.- с.27-30.

3. Комаринський Я., Яремчик І. Фінансово-інвестиційний аналіз. – К.: «Українська енциклопедія», 1996. – 300 с

4. Реструктуризация предприятий и компаний. / И.И. Мазур, В.Д. Шапиро и др.: Справочное пособие / Под ред. И.И. Мазура. – М.: Высшая школа, 2000. – 257 с.

5. Сорокина Е.М. Анализ движения денежных средств организации по данным бухгалтерской отчетности. // Все для бухгалтера. – 2002. – №10 (82). – с.51.


6092028453148451.html
6092054649304164.html
    PR.RU™